Сьогодні в нашій країні організовано багато клубів і секцій, в яких будь-який бажаючий може зайнятися ушу. Що ж таке ушу: спорт або давня китайська традиція? І кому підходять такі заняття? Чи ефективно ушу для здоров’я? Ці питання ми задали педагогу додаткової освіти за традиційним Ушу Московського Міського Будинку вчителя Сергію Баринову.
Сергій, для початку давайте розберемося, що ж ховається під китайським словом ушу?
Ушу-це бойове мистецтво, що зародилося в Китаї більше тисячі років тому. Історики свідчать, спочатку ушу мало вигляд танцювально-бойових вправ, а пізніше набуло статусу воєнізованої навчальної дисципліни. Воно розвивалося протягом багатьох століть, об’єднуючи в собі спосіб життя і світосприйняття тисяч людей, передаючи майбутнім поколінням через систему ушу досвід і ті стародавні знання, які формують світогляд народу. У ушу існує величезна кількість стилів і шкіл. Практично в кожному повіті Китаю, часто – в кожному селі (!), є свій стиль або хоча б варіант стилю ушу. Прийнято вважати, що сьогодні в Китаїіснує понад триста стилів ушу і близько шестисот типів зброї. Але, оскільки кожен стиль має безліч різновидів і сімейних напрямків, то їх загальна кількість налічує кілька тисяч. Як правило, в назву стилю входить слово «кулак» (цюань), можна знайти також вказівку на Походження (Південний, північний, шаоліньскій), вказівку на схожість з рухами тварин (кулаки мавпи, кігті орла, богомола, журавля), на особливості рухів (довгий, слизький, м’який). У назви деяких стилів входить ім’я засновника (стиль Ян, Чень, Ча, Мо, Хун). Зустрічаються і образні назви стилів (»квітка сливи«,»Червоний кулак”).
– Розглядаючи рекламні оголошення різних секцій ушу, нерідко можна побачити, що акцент там роблять на викладанні традиційного ушу, а не спортивного напрямку. У чому ж відмінність?
Саме ушу послужило витоком і одночасно матрицею для всіх бойових мистецтв Східної Азії. Саме в Китаї знаходяться коріння карате і дзюдо, айкідо і корейського хварандо, японського сумо і в’єтнамського вьетводао. Отже, вивчаючи китайські бойові мистецтва, ми можемо бачити як би “праформу” японських, корейських, в’єтнамських і навіть деяких Індонезійських бойових систем. Правда, не всі сьогодні голосно заявляють про це. Але факт залишається фактом-навіть в такому “чисто японському” вигляді бойових мистецтв, як карате, в перший час багато назв прийомів і комплексів були китайськими.
Сьогодні ушу прийнято поділяти на традиційне і спортивне. Традиційне ушу – це спадщина давніх часів, яке розвивалося протягом декількох століть. Спочатку традиційне ушу служило навчанню воїнів. Поступово прикладний аспект втратив своє значення і привніс у ушу багато акробатичних, спортивних елементів, які не мають практичного застосування. Основним же аспектом традиційного ушу є вміння використовувати прийоми для бойової сутички.
На Заході ушу сприймається або як бойове мистецтво, або як спорт або оздоровча гімнастика, але для Китаю це щось більше. У різні періоди історії до ушу відносили як методи ведення бою, так і способи оздоровлення, лікування, медитативну і духовну практику, дихальну гімнастику. На жаль, сьогодні ушу поступово вихолощується, перетворюючись в спорт, театралізовані вистави, формуючи у більшості людей помилкове уявлення про систему в цілому.
Це, швидше за все, обумовлено ще й тим, що люди частіше бачать спортивне ушу, яке до традиційного (народного) ушу не має ніякого відношення, це більше схоже на гімнастику з елементами акробатики. І, природно, складається враження, що ушу це не більше ніж гімнастика, або танці.
Наприклад, в карате-люди відразу бачать силу, міць в технічних діях бійця. За відносно короткий час людина, яка почала займатися карате, може за себе постояти, чого не можна сказати про сучасні варіанти спортивного ушу.
– А кому можна займатися ушу? Як вибрати стиль?
Як я вже говорив, стилів в традиційному ушу більше трьох сотень, не рахуючи відгалужень. Можна по черзі обійти клуби та секції, вибрати те, що сподобається найбільше. Якщо говорити про корисність, то будь-яка фізична активність сприятлива для здоров’я. У ушу існує безліч рухів, в яких задіюються групи м’язів, які практично не беруть участь у звичайному житті людини. А це в свою чергу дужесприятливо позначається на всьому організмі. Крім того, ушу включає в себе не тільки методи і способи ведення бою, а й оздоровчо-реабілітаційні практики, що дозволяють відновити психофізичне здоров’я. Починати можна з 7-8 років і старше, я не радив би починати займатися ушу раніше, оскільки скелет у дошкільника тільки формується, а деякі специфічні вправи ушу можуть цьому заважати.
– Чи є обмеження по здоров’ю?
займатися ушу для здоров’я можна практично всім, якщо немає серйозних захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинних проблем. Тоді перед початком занять обов’язково потрібно порадитися зі своїм лікуючим лікарем. Якщо він дозволить вам заняття-Приходьте і займайтеся! Приходячи на заняття, слід повідомляти тренеру про свій стан здоров’я, щоб у Вашому конкретному випадку виключати навантаження на хвору область. На заняттях обов’язково враховується стан здоров’я кожного учня, незважаючи на вік, фізичну форму і бажання самого займається.
Більш того, хочу підкреслити, що регулярні заняття традиційним ушу (саме традиційним — оскільки в спортивному ушу, як я вже говорив, в гонитві за видовищністю, геть загублена унікальна цілісна система внутрішнього перестроювання організму займається, спрямована на гармонізацію фізичної та енергетичної систем, розкриття прихованих можливостей людини), дозволять істотно поліпшити Ваше здоров’я і впоратися з багатьма недугами, ушу для здоров’я.
Таким чином, головна відмінність і перевага занять ушу — в комплексному впливі на організм, ушу на здоров’я робить благотворний вплив. Заняття не тільки розвивають силу, гнучкість, координацію рухів, а й допомагають набути навичок цілеспрямованого використання сили, а також — досягти психологічної рівноваги: прибрати стрес, відчути смак до життя, відкрити в собі нові здібності.