Втома суб’єктивне відчуття нестачі фізичної або інтелектуальної енергії. По-науковому втома називають астенією або психо-емоційним виснаженням. Часто втома асоціюється з сонливістю, що не завжди вірно. Буває втому двох типів.
Перший – це хвороба – втома природна, заслужена і легко виліковна. Виникає як наслідок інтенсивної праці, фізичного або розумового. Швидко проходить після заслуженого і пропорційного навантаженні відпочинку – після сну, наприклад. Чи не обтяжується симптомами втоми психологічної (апатією, депресією та ін.) І не позбавляє бажання будувати подальші плани.
Другий вид хвороби – втоми паралізує. Без видимих причин немає ніяких сил, людина стає непідйомним, безрадісним. Характерними симптомами подібної втоми є все-одно-душність ( «а мені все одно»), мінімалізм (прагнення не напружуватися і все робити по-мінімуму), втрата почуття гумору (перш за все здатності сміятися над собою). І найочевидніший симптом – вираз очей, з яких йде світло. Така втома не проходить навіть після тривалого відпочинку.
Цей вид втоми може служити ознакою захворювань :
- депресії ,
- гіпотиреозу (зниження функції щитовидної залози),
- хронічного запального процесу ,
- зниженого імунітету,
- атеросклерозу судин головного мозку.
Що ж робити з втомою?
З першим видом втоми людина може впоратися самостійно. Кілька днів «нічегонеделанья» – і відчуваєш себе бадьорим, готовим до нових звершень.
А ось при другому вигляді втоми необхідна не тільки лікарська допомога, а й сильне бажання «сталого» вийти, нарешті, з цього стану.
Для початку звернемося до офіційної медицини, щоб не пропустити щось серйозне. Здаємо необхідні аналізи, які допоможуть визначити загальний стан. Якщо знайдеться захворювання, то лікар допоможе з ним впоратися, але частіше буває інший поворот подій. Аналізи здали, а лікар ставить діагноз: «практично здоровий». А сил, звичайно, не додається. Ось тоді вже треба брати ситуацію в свої руки!
І починати з раціонального відпочинку. Причому, сприймати його як наповнення: свіжим повітрям, сном, вітамінами, рухом, позитивними емоціями, ідеями, мріями. Відпочинок – це вдихнення. Але спробуйте зробити вдих без попереднього видиху! Значить, справа не в тому, що ми не так відпочиваємо, а в тому, що в нас просто не вистачає місця для відпочинку. Звідси висновок: наступний крок до перемоги над втомою – зусилля звільнення. Треба видихнути відпрацьований повітря, звільнитися від усього того, що не наповнює, а заповнює нас. Як це зробити? Існують як мінімум два шляхи.
Перший – пошук прихованих причин втоми. З’ясування, що ж в нас «тягне ковдру на себе» – забирає енергію і життєвий простір у нашого тіла, почуттів і думок. Це можуть бути будь-які переживання і емоції, явні або вигнані зі свідомості. Зазвичай найактивнішими «енергоспоживачами» виявляються гординя, роздратування, гнів і почуття невиконаного боргу. Особливо останнім. І кращим «відпочинком» тут буде повернення боргу, доведення до успішного фіналу «нескінченних» справ, прощення того, на кого ображався і т. д. Правда, у цього шляху є одне «але». Далеко не завжди вдається причину розпізнати. А якщо причин багато? З якою починати? Та й не будеш же весь день безперервно займатися пошуком і нейтралізацією причин, є ж і інші справи!
А що якщо спробувати піднятися над заплутаним клубком причин? Це і є другий шлях – шлях звільнення через віддачу, шлях щедрості. Цей шлях відомий давно. Але одна справа про нього читати і навіть з ним погоджуватися, і зовсім інше – переконатися в його ефективності на власному досвіді.
Що ж ми можемо віддати, якщо в житті йде «чорна смуга»? Не можна ж віддавати те, що самому заважає жити, що забирає сили і обтяжує совість? Спочатку треба чимось наповнитися. Але перш ніж наповнюватися, треба місце звільнити! Чи немає тут замкнутого кола? Ні. Існує перевірений спосіб перетворити замкнене коло в спіраль розвитку. Треба просто захотіти віддавати. І не треба нічого спеціально вигадувати.
Будь-яке повсякденне справа може стати ритуалом щедрості
Можна віддавати частинку себе, здороваючись з людиною. Можна пофарбувати щедрістю приготування сніданку. Можна з вдячністю прийняти те, що хоче віддати нам хтось інший. Варіантів не злічити: було б бажання, а привід знайдеться! Спробуйте! І, може бути, з подивом виявите, що, віддавши, ви нічого не втратили. А заодно і відпочили від самих себе, від власних звичок і стереотипів. А якщо ми відпочиваємо від самих себе, будь-який звичний відпочинок (і прогулянки, і сон, і читання улюблених книг, і багато іншого) нам допоможе.
Коли ми зможемо з упевненістю сказати, що перемогли свою хвороба – втома? Коли навчимося жити так, як живе наше серце, – щомиті працювати не шкодуючи себе, не втомлюючись. Пам’ятайте Екзюпері: «Любові не розтратиш. Чим більше даєш, тим більше залишається. Коли черпаєш з живого джерела, то з кожним днем він робиться ширше ».